Чи можлива успішна реформа в правоохоронній системі без змін законодавства?
25.01.2016
автор: Станіслав
Голова НПУ в січні 2016 року зазначила, що у правоохоронців є всі можливості для повноцінної роботи, оскільки набрало чинності усе законодавство, необхідне для роботи поліції. Та давайте спробуємо розібратись чи так це насправді.автор: Станіслав
Так останнім часом в Україні прийнято новий кримінальний процесуальний кодекс (КПК) та Закон "Про національну поліцію" та чи виявилися вони кращими за попередні закони чи можливо тільки все ускладнили?
Закон "Про національну поліцію" значно обмежив права і можливості поліцейських порівняно із законом "Про міліцію".
Так в новому законі взагалі не має статті, яка визначає права поліції. Є стаття 23 про повноваження, але сформульована вона дуже загально і абстрактно та по змісту є фактично переліком обовʼязків: "виявлення причин і умов..., вжиття заходів..., проведення профілактики...., тощо".
Наприклад поліцію позбавили права безкоштовно отримувати інформацію на запити, в рамках розслідування злочинів, від підприємств, установ, організацій.
Немає також в законах жодної відповідальності за ігнорування посадовими особами запитів слідчих органів. Це значно ускладнює процес розслідування і отримання інформації необхідної для встановлення істини по справі.
Позбавили права безперешкодного доступу до підприємств, установ, організацій. Тобто керівник підприємства не бажаючи зустрічі із правоохоронцями, дає наказ охороні не пускати поліцію і вони не мають законного права (без дозволу суду на обшук) навіть зайти на територію державного підприємства.
Позбавили права безкоштовно користуватись громадським транспортом.
Позбавили права використовувати транспорт громадян (у виняткових випадках, для переслідування злочинця) Наприклад, якщо особа, яку застали при вчиненні тяжкого злочину тікає на автомобілі, а поруч стоїть автомобіль приватної особи чи таксі, поліцейський не має права ними скористуватись.
Та ще багато інших негативних нʼюансів.
Зараз в районних відділеннях поліції позабирали по одному ноутбуку та одному автомобілю в область для матеріального забезпечення створення патрульної поліції. Тобто нова патрульна поліція створюється не за рахунок держави, а шляхом відібрання матеріальних ресурсів з районних відділень поліції.
При цьому з районних відділень поліції вимагають показників роботи в 2 рази кращих за минулий рік, оскільки нова поліція "повинна" працювати краще за міліцію.
Результат реформи: поліцію позбавили частини повноважень і можливостей і вимагають кращих показників.
Новий КПК значно ускладнив деякі процесуальні дії необхідні для розслідування кримінальних проваджень, а деякі взагалі позбавив можливості законного проведення.
Слідчих майже повністю позбавили процесуальної самостійності і незалежності та "навісили" на них тягар бюрократії, марнотрацтва та зайвого витрачання робочу часу на незначущі дії.
Зараз слідчий самостійно не може приймати ніяких рішень, все потрібно узгоджувати із прокурором та слідчим суддею, а такий процес "узгодження" віднімає багато робочого часу: 1-2 робочих дня слідчого. Так дозволи, які обмежують чи порушують конституційні права громадян, такі як: дозвіл на арешт, на обшук, на прослуховування телефонних розмов дійсно доцільно отримувати через суд, але є деякі рішення, які не порушують основних свобод і прав громадян, які слідчий може приймати самостійно при розслідуванні злочину.
Наприклад обрання такого запобіжного заходу як особисте зобовʼязання ("підписка про невиїзд") полягає в тому, що підозрюваний зобовʼязується зʼявлятись за викликом і не виїжджати за межі міста чи району на тривалий час без дозволу слідчого. Її можливо обирати слідчому самостійно, нехай навіть за погодженням із прокурором, але не через суд. Так, слідчому необхідно скласти відповідне клопотання, відкопіювати необхідні матеріали провадження, оформити наглядове провадження, зареєструвати у канцелярії, потім поїхати до прокурора узгодити його (почекати поки він повернеться із суду і знайде час прочитати клопотання), вручити копію клопотання і матеріалів підозрюваному, потім відвести все це слідчому судді і наступного дня буде судовий розгляд і як результат ухвала слідчого судді. Результат: затрачено 2 доби робочого часу на рішення, яке по суті є тимчасовим і не відіграє ні якої ролі, не містить доказового значення, а якщо б слідчий самостійно виніс це рішення: це 5 хвилин.
Відчуваєте різницю в економії робочого часу. Того часу, витрачання якого оплачується з державного бюджету у вигляді зарплати. Та за ці 2 доби поліцейський зробив би щось корисне, витратив час на розкриття злочину чи розслідування іншої справи, кількість яких у нього (навантаження) перевищує всі розумні межі.
Окреме проблемне питання (прогалина у КПК), яким чином вручити копію клопотання підозрюваному, тому що зробити це треба протягом доби. На направлення повістки не має часу, тому що направляти її треба за кілька днів до цього, а якщо підозрюваний не має телефону, чи не відповідає на дзвінок, чи його не має вдень вдома, чи він не відчиняє двері. Що робити слідчому в такому разі КПК відповіді не має.
Інший приклад: розповсюджений "банальний" злочин, як крадіжка мобільного телефону. В будь-якому місті чи району до поліції щодня надходять такі заяви. Та для отримання дозволу суду на встановлення місцезнаходження викраденого телефону знову стикаємость із проблемою бюрократії і витрачання робочого часу. Алгоритм дій такий такий самий, як і описаний вище, але в цьому разі необхідно узгоджувати в апеляційному суді. Тобто з районів необхідно їхати за 200 км у обласний центр для отримання такого дозволу. Витрачається мінімум 2 доби робочого часу і витрати на проїзд (які слідчий, до речі, повинен витратити з власної кишені, бо в держави грошей на це не має чомусь. Реформа йде вже більше року, але матеріального забезпечення як не було так і не має. Але це вже інша розмова).
Незрозуміло чому такий дозвіл не може надати суддя місцевого чи районного суду?
Деякі процесуальні дії необхідні для документування злочину чи доведення вини певної особи взагалі фактично неможливо виконати законним способом.
Я не буду тут описувати зараз всі недоліки КПК, щоб ними не почали зловживати адвокати на шкоду розслідуванню злочинів. За останні 3 роки ми неодноразово писали перелік проблем, недоліків, прогалин у КПК на різні координаційні наради, колегії (які проводились з участю поліції, прокуратури та суддів) присвячені саме цьому питанню: проблеми застосування КПК, але за 3 роки нічого не міняється.
Просто приведу приклад на іншій професії, на підставі якого можна буде зробити аналогічний висновок. Візьмемо за приклад листоношу, у якого є службовий автомобіль або велосипед. Вранці він отримує 100 листів (середня норма), які кладе у сумку і за день розвозить їх адресатам. Потім приймають новий закон про листонош. У нього забирають автомобіль (велосипед) і керівник служби ставить вимоги, що відтепер "новий" листоноша повинен працювати краще ніж "старий" і розносити щодня не 100, а 200 листів, але є нові правила. Так службового транспорту позбавили. Службовою сумкою користуватись не можна, розносити за раз не більше 3 листів, потім за новими повертатись до відділення. Якщо господаря не має вдома, не можна лист кинути просто у поштову скриню, щоб це зробити необхідно обовʼязково залучити 2 свідків, а якщо їх не має (чи ніхто не погоджується) тоді спробувати у другий день. Якщо за посилкою адресат не зʼявився до пошти за 1 добу, листоноша зобовʼязаний поїхати в обласне управління і у начальника підписати дозвіл на тримання посилки більше тижня.
Вам здається це схожим на маразм. Нажаль ні. Приблизно така ж ситуація зараз у роботі поліції в районних відділеннях.
За останні 2 роки вже є багато виправдовувальних вироків суду по тяжким злочинам з мотивуванням на те що, стороною обвинувачення не доведено вину підсудного достатніми доказами, а ті докази що є в справі визнаються не допустимими.
І справа тут не в тому, що слідчий чи прокурор чогось не зробили чи зробили не правильно, справа в тому, що деякі необхідні докази чи процесуальні дії взагалі не можливо отримати, провести законним шляхом. Як наслідок особи, які вчинили вбивства чи розбої залишаюсь безкарними.
Новій КПК в деякій мірі частково "паралізував" роботу слідчих органів. Взагалі на мою думку прийняття нового КПК в тій редакції, який він є зараз - це "диверсія" проти правоохоронної системи України.
Кодекс України про адміністративні правопорушення взагалі застарілий пережиток радянської епохи, занадто бюрократична і громіздка процедура оформлення і притягнення особи до відповідальності за дрібні правопорушення, яка вимагає багато часу і ресурсів, що не відповідає вимогам сьогодення.
Приклад: якщо наряд патрульної поліції особисто бачить на вулиці факт скоєння правопорушення, то якщо при цьому не було свідків або немає відеозапису, то суддя скаже, що не має доказів вчинення правопорушення, а рапорти 2 патрульних, які були очевидцями порушеня судом не рахуються.
Для зрівняння хочу привести досвід західних країн. Там офіцер поліції виявивши правопорушення затримує порушника і складає 1 рапорт. Швидко і просто і дешево.
І цей рапорт є доказом вчинення правопорушення для суді і більше нічого не потрібно.
Не треба складати купу протоколів: про правопорушення, про затримання, купу бумаг про розяснення порушнику йому прав, купу пояснень свідків, викликати йому безкоштовного адвоката вночі. А якщо він відмовляється від підпису протоколу іще треби йти десь шукати 2 понятих щоб це засвідчити, що саме по собі є іще однією проблемою, бо зараз громадяни тотально відмовляються бути понятими. Все це дуже довго, дорого і занадто бюрократично і безглуздо.
Один рапорт і все! І якщо порушник захоче поставити під сумнів рапорт поліцейського він повинен привести 3 свідків, які скажуть що було не так. А у нас все навпаки, якщо поліцейський не приведе 3 свідків, то порушник буде безкарний, а безкарність породжує нові правопорушення.
Як результат для оформлення 1 дрібного правопорушення наряд поліції залишає маршрут патрулювання на декілька годин. А якщо за цей час там буде скоєно тяжкий злочин, який вони могли попередити, чи затримати злочинця, де була потрібна їхня присутність.
Принаймні та ж дрібниця, чому офіцер поліції не може сам зафіксувати факт відмови затриманого від підпису, чому для цього потрібно кудись бігти на вулицю шукати понятих і благати, вмовляти їх зайти до відділення на 5 хвилин.
Голова НПУ зазначає, що єдиний критерій оцінки роботи поліції - це довіра населення. Та як сформувати в населення довіру до поліції, якщо принцип недовіри - закріплено у законах.
Результати реформи: людей поміняли, проблеми залишилися.
Я можу привести іще багато прикладів проблемних питань, була б з цього якась користь. Можливо хто може підказати чи є в МВС чи НПУ працівники, які займаються підготовкою законопроєктів до ВРУ про внесення змін і доповнень до законів що регулюють роботу поліції, був би вдячний за телефон чи електронну адресу.
коментарі