Огляд програм взаємодії поліції з населенням

Огляд програм взаємодії поліції з населенням (повний текст)

 

Загальний огляд програм

 

1. Зв’язок поліції з громадою (Вінстон  - Салем, Північна Каліфорнія).

Мета: забезпечити 24 – годинний зв’язок поліції з громадою з метою забезпечення попередження злочинів. Змінити імідж поліції так, щоб її розглядали як людей, які можуть допомогти тим, хто потрапив у біду, та таких, кому можна довіряти.

Стратегії: концепція включає установлення окремого сектору у поліцейському департаменті, Підрозділ для обслуговування громади, з метою розслідування батьківської недбалості, а також причин та умов, які призводять до скоєння злочинів та правопорушень, пошук дітей, які прогулюють школу та робота у місцях відпочинку дітей.

 

2. Підхід „Я хочу вам допомогти» (Вауватоза, Вісконсін).

Мета: попередження злочинів та навчання громадян.

Стратегії: програма взаємодії поліції та населення (громади) використовує навчальну програму (слайди) для навчання членів громади. Спеціальну програму було створено з метою навчання роздрібних продавців для вистежування магазинних злодіїв. Вона також пропонує послуги радників, а також забезпечує профілактичною інформацією та матеріалами, які були розроблені в інших громадах.

 

3. Народна спроба протидії злочинності (Монтерей, Каліфорнія, США).

Мета: покращити взаємодію поліція – громадяни, яка потерпіла після низки народних хвилювань у Лос – Анджелесі, підвищити рівень безпеки громади, особистої свободи та зменшити рівень злочинності та безладів.

Стратегії: перший крок  - це запрошення контактної особи для кожного району для залучення сусідів на зустрічі (активну участь взяли церкви). На цих зустрічах рекрутували волонтерів для вирішення конкретних завдань. На кожній зустрічі поліція презентувала проспекти (брошури) з особистої та сусідської безпеки. Чотири рази на рік, відповідальні від громад зустрічаються з поліцією для обговорення нових розробок та огляду конкретних подій. Поліція шукає рішення проблем громади. Існують також фільми для громадян, які можуть бути використані у громадах. 

 

4. Підрозділ дільничних офіцерів (Англія, Об’єднане Королівство).

Мета: забезпечення тіснішого контакту, надання послуг кращої якості, покращення інформаційних потоків, подолання скорочення персоналу офіцерів за допомогою комбінування ресурсів та створення нової системи перевірки офіцерів, особливо молодих.

Стратегії: було створено 30 поліцейських дільниць, кожна з яких складається з патрульного автомобілю з режимом цілодобового патрулювання та одного офіцера, який працює на вирішення подій та виконання звичних обов’язків. Додатково було призначено двох зональних констеблів (найбільш розповсюджена посада поліцейського у Великобританії), слідчого для розслідування злочинів та роботою з атестованими офіцерами, які приймають участь у розслідуванні. Кожну дільницю контролює сержант поліції.

 

5. Попередження злочинів у громаді (Солт – Лейк Сіті, Юта, США).

Мета: розроблення всебічної програми попередження злочинності та розробка більш значної комунікації та психологічного контакту між поліцією та громадою.

Стратегії: поліцейській департамент працював з Спеціальною радою, а також з Виконавчою радою підприємців з метою розробки та запровадження піших патрулів у центрі міста, міськими центрами з попередження злочинів, міською атлетичною організацією для підготовки персоналу поліції. Стратегія піших патрулів спирається на візуальну присутність та особистий контакт. Крім запропонування нового зв’язку з громадою, центр з попередження злочинів надає можливість „зайти у службу”, тобто взяти участь у роботі поліцейських служб на користь громади; він також служить штаб – квартирою для громадських ініціатив та аналітичним центром для офіцерів – радників.

 

5. Зустрічі з громадянами (Філадельфія, Пенсільванія, США).

Мета: як реакція  на хвилю виступів та вандалізму, зустрічі були закликані підвищити та підтримати громадський інтерес та участь у правоохоронній діяльності.

Стратегії: кожний дільничний капітан (інспектор) виступав у ЗМІ з запрошеннями про те, що наближаються зустрічі у його поліцейській дільниці. Для цих поліцейсько – громадських семінарів було розроблено спеціальний путівник, на базі якого розробляються програми з попередження злочинів, пояснення поліцейських технік, оглядові екскурсії, а також програми громадського навчання з таких проблем як нюхання клею, боротьба з пацюками та іншими шкідниками, наркотиками. Відвідання було таким високим, що були створені координаційні комітети з 5-25 громадян для проведення кожного семінару. Ці комітети запросили доповідачів та встановили панелі. Ці зустрічі пізніше підтримали Асоціація молодих чоловіків – християн (YMCA), а також інші великі аудиторії.

 

7. Перетворення поліцейських на соціальних вчених (Бінгемтон, Нью – Йорк, США).

Цілі: встановлення „людської” поновлювальної програми, яка відповідає за оновленнями у міському середовищі.

Стратегії: поліцейська „чутлива” програма навчання починається з запланованого „вік - енду конфронтації” між 60 громадянами та поліцією. Два соціальних вчених „керують” конфронтацією так, щоб поліція стала чуйною до свого іміджу та ролі, а також до потреб інших. Наступним заходом стало проведення 3-х годинної орієнтації для всіх співробітників поліцейського департаменту, що дозволило їм обговорити свої почуття та реакції.

Друга фаза складалася з 3-денних сесій для більш інтенсивного дослідження почуттів та установок, використовуючи незначні ролі та гостро конфронтаційні за участю громадян.

Третя фаза складалася з визначення 10 офіцерів поліції для просунутого тренінгу відчуттів, який складається з марафону протягом усього вік – енду, який складався з вирішення групових конфліктів, вирішення інших проблем та надання спеціальних порад. Ці 10 офіцерів склали основу поліцейського підрозділу по взаємодії з громадою та проводили зустрічі з лідерами громад.

 

8. Один день без злочинів (Мемфіс, Теннессі, США).

Мета: залучити громадян до контролю над злочинністю, демонструючи переваги спільних дій.

Стратегії: група агентів з продажу нерухомості профінансувала програму з заохочення компаній та сумлінних громадян для роботи з поліцією задля того, аби ліквідувати злочинність на один день. Використана тактика складалася з наклеювання наклейок на бампери автомобілів, розповсюдження буклетів та повідомлення у ЗМІ з об’явою про те, що наступний день є днем без злочинів. Кульмінація програми – марш учасників акції вулицями міста. Збирають статистику за день, а також за наступний день, демонструючи зниження рівня окремих злочинів.

 

9. Слайди із звуковим супроводженням для комунікації з громадою (Коламбус, Огайо, США).

Мета: знайти дешевий та ефективний шлях для комунікації з громадськістю.

Стратегії: спеціальний апарат дозволяє офіцеру вставляти слайди/відео та демонструвати сценарій прямо на вулицях, так що якщо один слайд/відео закінчилося, сценарій для слайду автоматично видаляється. Це дозволяє гнучко використовувати апарат, тому що офіцери можуть вставляти декілька слайдів для локалізації програми, потім переключатися на інші слайди пізніше без загального повторного відтворення. Програми включають висвітлення таких проблем як: зловживання наркотиками, табори для проблемних дітей під егідою церков, безпека оселі, правила безпеки для літніх пішоходів та заходи самозахисту для жінок.

 

10. Велосипедний патруль (Балтімор, Меріленд, США).

Мета: надати селективне підсилення, особливо спрямоване на зниження кількості крадіжок з осель у районах з вузькими вулицями, а також сприяти більш тісному контакту з громадянами.

Стратегії: у експериментальній програмі було призначено двох офіцерів для патрулювання вулиці, що складається з 6 кварталів на велосипедах. Ця тактика ефективно вплинула на крадіжки з осель, тому що злодії більш не могли зникнути на вузьких вулицях, де не могли проїхати патрульні автомобілі. Також багато дітей разом з поліцейськими їздили кварталом, чим поліпшували стосунки з громадою. Офіцери з велосипедного патрулю при собі мали радіостанцію, жезл, книгу з інструкціями, дзвоник, а також комплект для ремонту шин.

 

11. Концепція старшого дільничного (Детройт, Мічиган, США).

Цілі: забезпечення децентралізованих повноважень та командної ідентифікації з маленьким кварталом для поліпшення стосунків з громадою та досягнення кращого контролю злочинності.

Стратегії: пілотна програма, вона включала в себе 2 автомобіля – розвідника окрузі з територією чверті квадратної милі у якості команди. Два керівники – сержанти проконсультували команду волонтерів, завербували 24 патрульних, більшість з них чорні молодики. Старший дільничний на чолі відповідав за все, що траплялося на його території та призначені офіцери могли покинути територію тільки у випадку невідкладної ситуації. Пізніше до команди приєдналося 3 детективи. На відміну від сержантів, 3 призначених співробітника мали додаткові обов’язки, включаючи аналіз інформації про злочинність. Патрульних стимулювали сконцентруватися на контактах з громадськістю та комунікації. Згодом програму було розвинуто до використання піших патрулів та патрулів на моторолерах. Більш того, керівники несли особисту відповідальність та збільшили свій робочий час на добровільних засадах.

 

12. Персональний патруль підрозділу роботи з громадськістю (Цінціннаті, Огайо, США).

Цілі: підвищити ефективність стосунків між окремими офіцерами та громадськістю віч -  на – віч, а також у групах.

Стратегії: підрозділ роботи з громадськістю розпочав свою роботу у якості експериментальної програми, пізніше її було розширено завдяки гранту від Поліцейської Фундації. Підрозділ очолили лейтенант та 3 сержанти, вони несли службу добовими змінами, разом з 32 іншими поліцейськими. Членів команди відбирали у відповідності з потребами кварталів, з обов’язковим навчанням для поліпшення контактів поліція – громадяни.

 

13. Парапрофесіонали: програма окружних реєстраторів (Нью – Йорк, Штат Нью – Йорк, США).

Цілі: залучення громадськості до надання неполіцейських послуг.

Стратегії: програму ініційовано у 3 округах, програма охопила відбір та навчання жінок, які представляють клуби кварталів та громадські групи для того, щоб працювати реєстраторами. У кожному поліцейському окрузі, реєстратор жінка – волонтер мала свій власний стіл біля двері так, що вона могла вітати кожну людину та оцінювати їх потребу у допомозі. Вона діяла у якості реферативного агента неполіцейських установ. Чим вивільняла час поліцейських. Також її навчання зробило з неї такого собі „громадського омбудсмана”, який відсилає громадян до установ, які їм можуть допомогти. Навчання містило інформацію про історію поліції Нью – Йорка, поліцейські функції, відносини з громадськістю, методики допиту,  напрямків роботи, використання локальних та загально місцевих соціальних служб, а також інформація про облік злочинів. Пізніше їй у допомогу додали 2 консультантів. Поліція та громадськість із захватом сприйняли цю ініціативу.

 

14. Індивідуалізація поліцейської діяльності для задоволення потреб кварталів (Округ Монтгомері, Меріленд, США).

Цілі: індивідуалізувати послуги у різних сегментах громади.

Стратегії: Підрозділ громадського обслуговування надавав різноманітні послуги у різних кварталах, враховуючи характер та склад кварталу, який обслуговується. В кварталах, де мешкають представники меншин, підрозділ організував у вітрині магазину імпровізовану сцену для проведення „реп сесій” для темношкірих. У районах, де мешкають іспаномовне населення вони організували лекції та показ фільмів на іспанській мові. За допомогою місцевого телебачення підрозділ також запровадив повідомлення через „Кодований телефон”, набрав який населення через автовідповідач могло отримати інформацію про всі громадські служби та заходи. Підрозділ також друкував статті у окружній газеті, підготував відео для використання у загальноосвітніх школах, запропонував трибуну доповідача, проводив „балачки за кавою”, коли офіцери забезпечували безплатною гарячою кавою змерзлих покупців протягом вихідних, а також спонсорували довгострокову програму з підтримки молоді.

 

15. Поліцейські соціальні працівники діють як брокери від громад (Департамент Шерифу округу Мультномах, Орегон, США).

Цілі: забезпечити надання послуг радників в поліцейських дільницях після закінчення робочого дня без переобтяження поліції.

Стратегії: департамент поліції рекрутував 3 студентів соціальних працівників з Університету штату Портленд, та призначив зміни з одного студента та одного поліцейського волонтера для чергування кожної ночі для надання консультаційної допомоги. Команда виїжджала на виклики, де це було можливо: сімейні бійки, спроби суїциду, сусідські сварки і та інш. Початковий успіх дозволив розширити програму через введення посади соціального працівника – психіатра. Він патрулював у нічний час, та супроводжував контакти протягом дня. Однак, це дуже звузило програму так, що вона трансформувалася та обмежилася лише одним підрозділом, який працює з підлітками.

 

16. Команди з мешканців кварталу підвищують очікування з працевлаштування (Округ Мультиномах, Орегон, США).

Цілі: розробка поліцейської програми для команд сусідів як засобу підвищення очікувань працевлаштування представників громад.

Стратегії: було сформовано спеціальний підрозділ (Підрозділ Операцій) шляхом комбінування патрульних офіцерів та детективів з 5 лейтенантами на чолі. Всі відвідали 40 годинний „живий” тренінг і всі поліцейські могли виказати своє побажання щодо призначення на посаду. Використана модель пропонувала „повне обслуговування” з використанням децентралізованого методу поліцейської роботи. Наступним кроком стала розробка профілів кварталів за допомогою мешканців для визначення проблем та локалізації ресурсів.

 

17. Використання у якості дільничних поліцейських – універсалів (Округ Арлінгтон, Віргінія, США).

Цілі: забезпечення акценту на попередженні злочинів.

Стратегії: спочатку було визначено 12 дільниць, які обслуговували команди, до складу яких увійшли добре підготовлені офіцери – універсали, призначені з 5 патрульних підрозділів на постійній основі. Районний керівник (сержант) діяв як координатор для надання широкого спектру послуг, включаючи превентивне патрулювання на замовлення, інспекції приміщень, зустрічі з членами громади та організація контр - злочинних клінік. Кожна дільниця має свої патрульні пріоритети, включаючи цільове посилення, допомогу громадян та підвищення обізнаності про дільничного офіцера.

 

18. Відділ мобільних сімейних служб (Реґіна, Саскачеван, Канада).

Цілі: підвищити ефективність використання офіцерського часу стосовно реагування на скарги про надання соціальних послуг на добовій основі.

Стратегії: працюючи з Департаментом соціальних послуг регіон сформував Мобільний підрозділ з надання послуг сім’ям, який працює за межами поліцейської будівлі, використовуючи фургон з радіостанцією. Цій підрозділ (всі цивільні) складається з директора, кризових працівників, стенографіста та психіатра. Коли до фургона надходить виклик, він у прямому ефірі транслюється і до поліцейської дільниці. Персонал підрозділу надає кризові поради, відсилає до інших органів, доповідає про знайдених дітей, виконує відселення у кризових випадках. Підрозділ також реагує на виклики патрулів, забезпечує супроводження викликів.

 

19. Поліцейські команди з охорони великого міста (Нью – Йорк, штат Нью – Йорк, США).

Цілі: забезпечити поліційними послугами різноманітні квартали у м. Нью – Йорк для поліпшення стосунків поліції та населення.

Стратегії: на початку експерименту діяли 70 команд з різних округів, на чолі з сержантом, який відповідає за умови на його дільниці. Високий пріоритет було віддано відвіданню громадських, релігійних та соціальних груп з метою пояснення цілей програми для населення. Команди ініціювали програми для зниження рівня злочинності, позбавлення населення від страху, покращення стосунків з громадськістю та підтримання концепції загального обслуговування громад.

 

20. Поліцейська робота на змішаній, транзитній студентській території (Нью – Брансвік, Нью – Джерсі, США).

Цілі: прикріпити відповідальних осіб за маленькою територією, забезпечити видиму присутність, скомбінувати піші та автомобільні патрулі з розслідуванням злочинів, подолання поліцейської рутини та зближення поліції та громади.

Стратегії: команда (один капітан, 2 сержанти, 4 офіцери та секретар) очолили 14 – ти квартальний район, з змішаною етнічною структурою та заселений студентами. Усі співробітники носять уніформу, один офіцер у пішому патрулі, а решта – на автомобілях. Патрулі зробили особливий акцент на відвідання комерційних компаній. Результатами програми стали: збільшення повідомлень про злочини, зниження рівня злочинності та підвищення присутності поліції на вулицях у нічний час протягом перших 6 місяців програми.

 

21. Волонтери у допомогу поліції (Округ Марі копа, Фінікс, Арізона, США).

Цілі: залучити зацікавлених, кваліфікованих громадян – волонтерів у деяких критичних функціях правоохоронних органів.

Стратегії: рекрутовані волонтери, які подали заяви та пройшли перевірку були прийняті до програми. Волонтери повинні бути здібними виконувати роботу волонтерів, не мати судимостей та мати високі моральні якості. Біля 3000 громадян стали волонтерами у заходах з контролю за злочинністю, добровільних загонах, громадських обговореннях, написаннях статей, будівництві, організації заходів, реагуванні на телефонні виклики, перевезенні в’язнів, комплектуванні персоналу, допомагали у реєстрації та ідентифікації, виступали я якості священиків. Навчання такому великому розмаїттю поліцейських спеціальностей стало можливим завдяки Департаменту шерифу.

 

22. Запровадження районного/зонального поліцейського обслуговування (Калгарі, Канада).

Цілі: вплинути на молодіжну злочинність та покращити ставлення до поліції.

Стратегії: Калгарі було поділено на 5 районів, а кожний район на зони. Зональний сержант відповідав за свою територію, включаючи первинне розслідування злочинів та контроль безпеки дорожнього руху. Зональні офіцери могли викликати спецпідрозділи, такі як підрозділ спецоперацій, відділ розслідувань. Для підвищення рівня залучення громад були розроблені спеціальні програми, включаючи демонстрації кінологічного підрозділу, оглядові екскурсії у дільницях, антинаркотичне навчання, збір інформації для ЗМІ, зустрічі з підлітками для обговорення проблем профілактики злочинності, програми відпочинку для молоді, відсилка людських скарг у відповідні служби та допомога у вивченні деяких аспектів поліцейської роботи.

 

23. Активна участь громадян завдяки використанню необхідної освіти (Сан - Матео, Каліфорнія, США).

Цілі: розробити громадську програму попередження злочинності, яку координують та організовують громадяни.

Стратегії: після отримання 18 – місячного гранту міська поліція Сан – Матео ініціювала програму, спрямовуючи громадян на планування, розробку та запровадження. За два місяці ЗМІ організували програму для підвищення громадської обізнаності у попередженні злочинів. Решта 16 місяців було використано для встановлення програм та надання послуг. Програма складалася з ряду консультативних рад, до складу яких входили поліцейські й громадяни. Кожний Громадській комітет з попередження злочинності працював з поліцією для встановлення таких програм як Домашня тривога (сусідська взаємодопомога), операція „Документ”, Офіс з попередження підліткової злочинності (міри особистої та домашньої безпеки дітей), мовчазливі свідки (анонімні свідки та система винагород) та суддівські форуми (навчальні конференції стосовно роботи судових органів для громадян).

 

24. Поліцейські програми супутникового телебачення (Стоктон, Каліфорнія, США).

Цілі: розробити тісніший комунікаційний зв’язок з громадою.

Стратегії: спочатку було організовано одну станцію супутникового телебачення у расово-змішаному районі Стоктона. Пізніше було створено ще три, одну заснували у сусідньому до бідного кварталу, а ще два – у громадських центрах. Поліцейські консультативні ради, до складу яких увійшли як громадяни, так і поліцейські щомісячно. Персонал громадської служби було обрано з мешканців району, які допомагали у забезпеченні робочими місцями молоді. Це також дало можливість вивільнити час офіцерів від не – правоохоронних функцій, тим самим підвищуючи ефективність.

 

25. Волонтери розділяють тягар поліцейської місії (Дейтрон, Огайо, США).

Цілі: залучити волонтерів у поліцейську роботу для підвищення ефективності роботи поліції та встановлення психологічного контакту з громадою.

Стратегії: офіцер з допомоги громаді відбирає приблизно 100 громадян – волонтерів, яких було розподілено на чотири районних поліцейські дільниці. Волонтери виконували не – правоохоронні обов’язки, щоб вивільнити час поліцейських для більш важливих завдань. Функції волонтерів починалися від регулювання дорожнього руху до реагування на повідомлення зі скаргами на гучну музику та допомоги поліцейським у викритті злодіїв. Волонтери відвідували Поліцейську академію Дейтрона, а потім отримували форму та радіостанції. Волонтерів розподіляв диспетчер та вони повинні були відпрацювати 16 годин на місяць. Не зважаючи на початкову підозру з боку поліцейських, волонтери згодом довели свою спроможність і зараз програму добре сприймають і поліцейські і громадяни.

26. Командна робота поліцейських (Дейтрон, Огайо, США).

Цілі: атакувати проблеми – близнюки: ріст злочинності та відчуження між поліцією та населенням.

Стратегії: було обрано експериментальний район, у якому було представлено широке розмаїття соціо – економічних класів. Попереднє навчання поліцейських концентрувалося на поліцейських - фахівцях, а зараз  - на навчанні „поліцейського – універсала”. Члени команди пройшли місячне навчання, яке частково складалося з ознайомлення з місцевими бізнес- структурами та соціальними установами району, а також з того, як використовувати зовнішніх консультантів, яких можна навчити ідентифікувати психологічні фактори, що призводять до конфлікту між поліцією та громадськістю. Програма започаткувала консультативний комітет за участю громадян – волонтерів. Результати програми продемонстрували, що кількість затриманих правопорушників не змінилася, але офіцери відповіли на більшу кількість звернень, аніж інші.

 

27. Проект сусідська взаємодопомога (Скарсдейл, Нью – Йорк, штат Нью - Йорк).

Цілі: підвищити громадське порозуміння та пильність у боротьбі із злочинністю (особливо крадіжки з домівок та офісів).

Стратегії: проект спочатку був спрямований на сферу роздрібної торгівлі. Департамент поліції відібрав та рекрутував громадські групи, потім розробив презентацію та відео, літературу та газетне оголошення (десять питань з попередження крадіжок з проникненням). Інформацію було розповсюджено на зустрічах. Також було задіяно місцеву поштову службу та компанію з надання послуг таксі, так що до акції було залучено 50 поштових автомобілів та 15 приватних таксі. Усі автомобілі мали спеціальне лого, а трохи пізніше громадський клуб міста приєднався до проекту. Операція „Айдентіфакс” пропонувала громадянам маркувати цінні речі номерами, які зберігалися у базі даних поліції. Також було організоване спільне патрулювання у не маркірованих автомобілях.

 

28. „Територіальний імператив” вмотивує громаду (Лос – Анджелес, Каліфорнія, США).

Цілі: змусити громадян відчути відповідальність за територію проживання у спробах утримати злочинність.

Стратегії: департамент поліції використав основний автомобільний план для „щеплення” цього відчуття географічної відповідальності, стабілізуючи одягнених  у форму патрульних офіцерів в 83 різних базових районах патрулювання у всьому місті. Було удосконалено програму Сусідської взаємодопомоги на підставі базового автомобільного плану з тим, щоб принести профілактику у кожну домівку, комбінуючи намагання поліції, ЗМІ та груп сусідів. Пізніше поліція змінила філософію управління до децентралізації, встановивши командну політику, з 65 команд, які склалися з персоналу у уніформі та слідчих, якими керував лейтенант. Інші ініційовані програми: Поліцейсько – громадські ради, Поліцейсько – церковні ради, Організація помічників поліції, Програма дослідників, Група поліцейських та поліцейський резерв.

 

29. Анті-кримінальна громадська програма (Вест Ковіна, Каліфорнія, США).

Цілі: навчити громадськість проблемам злочинності .

Стратегії: використовуючи план, програму було використано для крадіжок, дитячої злочинності, угонів, наркотиків, безпеки молоді та прав підлітків. Освітні програми проводилися у всіх шкільних районах за підтримки громадського телебачення. Програму було розпочато наприкінці 1970 – х років, через 10 років програму було розширено і поліцейські повинні були розповсюджувати інформацію мешканцям та комерційним компаніям у відповідних районах. Крадіжки з домівок були у центрі програми як найбільша проблема, так що Сусідська програма направила листи з попередженням у кожну домівку у цільовому районі. Ці листи містили пояснення того, як поліція та громадяни почнуть працювати разом для розповсюдження буклетів з безпеки домівок, організовувати перевірку заходів безпеки, розробляти операцію „Документ”. Програма зустрічей сусідів закликала мешканців взяти участь у зустрічах з поліцейськими. Фінансову підтримку здійснив Клуб молодих жінок західної Каліфорнії.

 

30. Мобільний громадський патруль (Мортон Грув, Іллінойс, США)

Цілі: залучити громадян до профілактики злочинності.

Стратегії: волонтери проходять 8 годинне навчання, вислуховуючи лекції, дивлячись фільми та складаючи залік. Після ознайомлення з правилами та отримання документів їх зараховано до громадського патрулю. Патруль був ефективний у допомозі поліцейським патрулям, у яких волонтери пильнували за підозрілими ситуаціями. Волонтери заповнювали звіти про результати та повідомляли поліцію, якщо необхідно через Інтернет до бази волонтерів, яка передає дані у поліцейський департамент. Усі звіти та журнали, які було заповнено базою поверталися до поліцейської дільниці. Щотижневий бюлетень та сайт повідомляв мешканців про розташування спеціальних патрулів. Їх місцезнаходження визначалося Бюро з профілактики злочинів, базуючись на даних кримінальної статистики. Громадські патрулі також видають спеціальні листівки для повідомлення мешканців про наявні проблеми, наприклад, кинуті відчиненими гаражні ворота.

 

31. Громадській підрозділ з попередження злочинів (Округ Скотт, Міннесота, США).

Цілі: сформувати громадський підрозділ з попередження злочинів.

Стратегії: шість начальників поліції з 6 громад округа сформували Раду з правоохоронних питань округа Скотт для управління  підрозділом попередження злочинів. Всі офіцери підрозділу попередження злочинів були одягнені у сірі брюки та блакитні куртки та їздили на спеціально маркірованих автомобілях з тим, щоб звертати на себе увагу. У їх обов’язки входило відвідання бізнес – структур та запровадження операції „Документ” (збір даних про власників майна та внесення до бази даних). Вони також готували презентації з попередження крадіжок з магазинів, контролю вандалізму, попередження злочинів за допомогою електронних платіжних засобів, попередження крадіжок з проникненням, контроль злочинів персоналу та зниження кількості випадків насильницьких злочинів, таких як зґвалтування. Потім програму було розповсюджено і на школи. Офіцери підрозділу взаємодії з громадськістю проводили профілактичні перевірки на місцях проживання та офісах. Офіцер у формі супроводжував членів команди у більшості заходів і згідно рапортів вони працювали гармонійно.

 

32. Сільський підрозділ з попередження злочинності за допомогою радіостанцій (Беллевіль, Іллінойс, США).

Цілі: початковою ціллю було зниження випадків вандалізму, спричинених врожаю повнопривідними автомобілями, а потім програму було розширено.

Стратегії: Південно – західна комісія з правоохоронних питань штату Іллінойс запропонувала превентивне навчання для громадян та офіцерів поліції одночасно. Громадяни навчалися протягом одного дня, а поліцейські – протягом п’яти. Потім громадяни патрулювали місцевість на власних автомобілях, зв’язуючись з Департаментом шерифа по радіо т а повідомляли про випадки знищення посівів.

 

33. Програма сигналізування про злочини (Стаффорд, округ Манахоукін, Нью – Джерсі, США).

Цілі: з метою посилити здатність поліцейського персоналу підрозділу з попередження злочинів, поліцейський департамент розпочав програму сигналізування про злочини з метою комбінування намагань поліції та громадськості.

Стратегії: першим кроком стала вимога до громадян заповнити аплікаційну форму та бути готовим до надання допомоги у профілактиці злочинів. Кожний, хто заповнив форму отримав ідентифікаційну карту з ідентифікаційним номером (QR - кодом), яку вони могли використати для повідомлення про злочин, підозрілу діяльність чи при поданні скарги. Громадяни можуть залишатися анонімними з тим, щоб уникнути помсти та з метою підвищення рівню повідомлень про злочини. Медичну інформацію можна внести на оборотній бік карти, з метою допомоги літнім громадян. Експертиза програми продемонструвала підвищення рівню повідомлень та поліпшення відносин поліцією та громадськості.

 

34. Підрозділ роботи з громадськістю (Буффало, Нью – Йорк, США).

Цілі: підтримати співробітництво поліції та громадськості у попередженні злочинів.

Стратегії: спочатку комісаром поліції було організовано Комітет громадських стосунків. Потім було організовано курс навчання за участю місцевої Комісії по стосункам з громадами та поліцейського департаменту, який був розроблено для відкриття комунікації між поліцією та громадянами. Потім було організовано підрозділ стосунків поліції та громадськості за допомогою фінансування з федерального бюджету. Підрозділ організував Окружні громадські ради у кожному з 14 округів. Крім того було засновано міську організацію, яка складається з представників Окружних громадських рад, а також представники міськради та поліції, для формування загальноміських завдань. До завдань увійшли: профілактичні програми, спрямовані на попередження крадіжок, грабежів, операції з ідентифікації та сусідська взаємодопомога. Також по одному офіцеру від кожного округу було спеціально призначено для виконання завдань, які безпосередньо здійснюють зв’язки з громадськістю, працюючи з Окружними громадськими радами.

 

35. Піші патрулі у „спальних” районах (Каламазу, Мічиган, США).

Цілі: попередження злочинів, виявлення та затримання злочинців та покращення відносин поліції та громадськості.

Стратегії: програма Пішого патрулювання „спальних” районів розмістила піші патрулі у щільно заселених районах міста. Програму було ініційовано на вимогу громадськості через громадські зустрічі та поліцейські опитування. Федеральний департамент США з питань житлового – комунального господарства та міського розвитку профінансував спочатку 6 офіцерів поліції. Результатами програми стали: зниження рівня крадіжок, збільшення кількості повідомлень про злочини та поліпшення відносин міліції та населення. Громадяни були переконані у успіху програми та відмітили, що готові сплачувати додаткові податки на подальше утримання цієї ініціативи.

 

36. Програма „зупини та поговори” (Корал Гейблз, Флорида, США).

Цілі: беручи до уваги неможливість покрити пішими патрулями              географічну територію, начальник поліції запровадив програму „зупини та поговори” з метою заохочення комунікації між поліцією та громадянами.

Стратегії: кожний поліцейський повинний був витрачати 10 хвилин кожного часу патрулювання на бесіди з місцевими мешканцями, бізнесменами та студентами відносно їх бачення проблем злочинності у місті.

 

37. Волонтери виказують своє ставлення до зміни часів (Колорадо Спрінгз, Колорадо, США).

Цілі: залучити волонтерів з усіх вікових та соціально – економічних груп для розширення поліцейських спроб.

Стратегії: приблизно 100 волонтерів пройшли навчання у поліцейському департаменті, як у ході служби так і у класах. Наприклад, команда з надання допомоги літнім жертвам проходить регулярне навчання кожні 3 місяці з таких технік як кризове втручання, комунікаційні навички та надання порад. Потім повно оплачуваний координатор волонтерської служби призначає їх у всі основні бюро, включаючи оперативні (контроль дорожнього руху, грабежі, наркотики, підлітків, виявлення шахрайства, утікачі і та інш.), Служби підтримки (підтримка жертв, попередження злочинів, священики, команда допомоги літнім жертвам, волонтери з допомоги молоді і та інш.) Служби по персоналу (комунікації, утримання офісу і та інш.).

 

38. Патрулі з охорони кварталів (округ Анне Арундел, Міллерсвіль, Меріленд, США).

Цілі: ліквідувати підґрунтя для скоєння злочинів.

Стратегії: патрулі з охорони кварталів керувалися та складалися з громадян у всьому окрузі, працюючи з 19.00 по 03.00 ранку, використовуючи патрулювання, спостереження та перевірки безпеки. Громадські патрулі були спеціально одягненні та використовували радіо для зв’язку з друг другом. Офіцери здійснювали періодичні візити до патрулів під час несення служби для підтримки контактів та комунікації.

 

39. Всебічна програма з попередження злочинності за участю громадян та поліції (Еванстон, Іллінойс, США).

Цілі: забезпечити стабільне партнерство між громадянами та поліцією з тим, щоб знизити частоту цільових злочинів, зниження страху перед злочинністю та підвищити рівень громадської безпеки.

Стратегії: для мешканців поліція провела опитування з питань безпеки, ідентифікацію та забезпечила населення інформацією про попередження злочинів використовуючи систему 911. До колективних стратегій увійшли: сусідська допомога, програма для літніх людей, електронний вісник „Тривога”, а також профілактичний комітет мешканців кварталу. Для комерційних структур програма запровадила для пішого патрулювання дільничних офіцерів. Дільниці було визначено за допомогою аналізу кримінальної статистики. Офіцери проводили опитування з проблем безпеки та розповсюджували „пакунки” з попередження злочинів. Поліція також проводила уроки профілактики в школах міста.

 

40. Організація сусідської допомоги за допомогою ріелторів (Кіпр, Каліфорнія, США).

Цілі: знизити рівень злочинності у проблемних районах.

Стратегії: працюючи з ріелторами, їх попросили допомогти у організації 221 групи сусідської допомоги у проблемних кварталах (в одному з районів було зафіксовано зниження рівня злочинності на 58% за 6 місяців). Поки ріелтори координували свої дії, поточне керівництво здійснювалося дільничними капітанами і поліцейські часто відвідували зустрічі для розповсюдження інформаційних пакетів. Поліція також видавала раз на 2 місяці Вісник кварталу, який розповсюджували серед населення дільничні капітани. Поліція також забезпечувала оприлюднення вдалих результатів через веб-сайт.

 

41. Спільне патрулювання/прикордонні патрулі (Ель Пасо, Техас, США).

Цілі: зменшити рівень злочинності та затримати незаконних мігрантів. Стратегії: Поліція Ель Пасо попередньо запропонувала пішій патруль у діловому центрі міста, потім вони об’єдналися з патрулями Федеральної служби з охорони державного кордону для забезпечення та координації заходів для зниження рівню злочинності та затриманню нелегальних мігрантів. Патрулі працювали між 10.00 та 18.00 загальною кількістю 7 патрулів одночасно. За 4 місяці було затримано 4500 нелегальних мігрантів та здійснено 575 затримань злочинців. Експертиза продемонструвала, що програма була не тільки більш ефективною, але й менш коштовною, аніж поодинокі спроби.

 

42. Повернення до обслуговування кварталів (Тампа, Флорида,США).

Цілі: повернутися до стратегій, які використовують тіснішу взаємодію між поліцією та громадськістю у минулому для утримання злочинності.

Стратегії: поліція м. Тампа запровадила систему секторного патрулювання, експериментальну програму, яка використовувалася у одному з районів міста. Офіцерів було призначено у патрульні команди, які постійно закріплювалися за окремими територіями. Командуючі секторами були вільними у розміщенні та розстановці персоналу по патрулям, але радилися з керівниками команд. У кожному кварталі було встановлено поліцейський офіс, який працював 18 годин на день. Від всіх співробітників вимагалося знання усіх організацій у їх секторі. Напівпіші патрульні дільниці були встановлені біля домівок городян (використовуючи малі автомобілі). Результати продемонстрували зниження рівня злочинності та поліпшення громадських стосунків.  

 

43. Комбінований селективний патруль (Північний Сент – Пол, Міннесота, США).

Цілі: зробити офіцера видимим для населення (покращенні стосунки населення з поліцією) та для злочинців (як для втримання, так і для викриття злочинів у подальшому).

Стратегії: після отримання федерального гранту, департамент поліції встановив піші патрульні дільниці, які були непостійними для офіцерів. Розроблені патрульні стратегії, були розподілені між автомобільними та пішими патрулями, тобто „селективний патруль” призначався в залежності від природи та розмаху злочинної діяльності. Консультант аналізував кримінальну статистику та розробляв зони очікування, узгоджував їх з шефом поліції так, щоб автомобільні чи піші патрулі були призначені у відповідні зони.