Поліцейська діяльність, орієнтована на громаду, в Європі: концепція, теорія та практика
автор: EUCPN
У нашій свідомості укорінився типовий образ міліціонера – покірного виконавця вказівок керівництва, з одного боку, а з іншого – властолюбного наглядача над звичайними громадянами. В таких умовах більшість населення намагається уникати будь-яких контактів з представниками органів правопорядку, або зводить їх до мінімуму.
Давно стало зрозумілим, що система МВС України потребує докорінних змін, в основі яких повинна лежати зовсім інша модель взаємодії з суспільством. Протягом тривалого часу експерти наголошують на необхідності перетворення існуючої міліції у т. зв. сервісну службу поліції, яка при здійсненні діяльності з попередження, припинення та розкриття правопорушень керувалася б у першу чергу принципами верховенства права і неухильного дотримання прав людини і основоположних свобод.
У Стратегії розвитку органів внутрішніх справ України, затвердженій Кабінетом Міністрів України 22 жовтня 2014 року, вперше на державному рівні визнано необхідність встановлення виключно партнерських засад взаємодії поліції із громадами.
Орієнтованість поліцейської діяльності на громаду полягає не лише у тісній взаємодії з населенням, але також у вирішенні проблем самої громади. Це передбачає новий підхід до побудови органів поліції та підбору кадрів: якщо успадкована від колишнього СРСР мілітаризована модель МВС спрямовувалася переважно на жорстке реагування в умовах організованої злочинності, масових заворушень, активізовувалася переважно тоді, коли злочин уже був вчинений або готувався, то необхідно забезпечити постійний інтерес поліцейських до потреб громади у безпеці – незалежно від масштабності викликів, ймовірності настання негативних наслідків. Центральне місце тут посідає налагодження поліцейськими довірчих відносин з населенням, уважність до потреб громади у безпеці, толерантне ставлення до вразливих категорій суспільства, впровадження новітніх технологій у сфері інформування про кримінальні правопорушення, про наявність ризиків для життя та здоров’я осіб. Усе це разом має викликати довіру населення до органів правопорядку, бажання сприяти їхній діяльності – аж до готовності брати особисту участь у забезпеченні безпеки громади.
У світі існує чимало моделей організації діяльності поліції, орієнтованої на громаду, що пов’язано з відмінністю потреб у безпеці різних громад. Деякі з них спрямовані на вирішення проблеми підліткової злочинності, усунення таких криміногенних явищ, як пияцтво, вживання наркотиків, безробіття, незадіяність молоді в суспільному житті громади, для інших пріоритетним є налагодження ефективної та прозорої системи інформування про кримінальні правопорушення або попередження насильства у сім’ї тощо.
У цьому посібнику наведені найбільш цікаві приклади моделей організації поліцейської діяльності, орієнтованої на громаду, досвід застосування яких можна використати при проведенні реформи міліції в Україні.